Вмирала мати у самотній хаті
В жахливу, чорну, лихолітню днину.
Голодна смерть збивала домовину,
Поспішно шила саван із латаття.
За себе, грішну, не молила Бога,
Терпляче прикусивши біль вустами:
«Як я піду, хто ж буде, дітки, з вами?
Чи вас зігріє ця хатина вбога?
І хто ж нещасних сиріт пожаліє,
Хто витре безпритульні сльози втрати?
Кому не довелося помирати,
Той матері тривог не зрозуміє.
Тапчан давив, як доленосна плаха,
Думки смоктали мозок, наче сліпні:
«Помилуй, Боже, доньок малолітніх...», –
Безтямно простогнала бідолаха.
«Голодні знову полягали спати»…
Та діти не простягнуть більше руки,
У пагорбі скінчились їхні муки.
До нього вік торує стежку мати...
Вмирала мати
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108100902191
Свидетельство о публикации №108100902191
Рецензии
Дуже зворушливий вірш, просто сльози на очі навертаються... Душа болить за усих стареньких одиноких матерів, що залишились у самотній хаті.
Від усього серця дякую, Тетянко!
З теплом та симпатією, Таня
Тайный Альков 26.04.2009 09:20 • Заявить о нарушении
Від усього серця дякую, Тетянко!
З теплом та симпатією, Таня
Тайный Альков 26.04.2009 09:20 • Заявить о нарушении
Танечка, спасибо, солнышко, за приятный отклик.
С симпатией,
Таня
Татьяна Левицкая 28.04.2009 23:39 Заявить о нарушении
С симпатией,
Таня
Татьяна Левицкая 28.04.2009 23:39 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.