Як боляче іти…
А сніг січе і сіє…
Розвиднилося – ти,
Звичайно ж, не месія.
І шлях – не до мети,
Ключ – не до брами раю.
Обіцяно – вести,
А колами блукаєм.
Пересварити всіх
Вдалось тобі не слабо.
Ми думали – мужик,
А виявилось – баба.
І збився зореліт
Із курсу, капітане.
Вже не зітхають вслід
Ошукані майдани.
І помаранчі сік
Тихцем пішов із моди,
Бо на блошиний скік
Наш поступ до свободи.
Під стягами вже не
Вирує велелюддя…
Ти зрадив не мене,
А віру у майбутнє!
Грудневі снігурі,
Помаранчеві діти…
Тобі в монастирі
Гріха не замолити!
8.10.08
Як боляче
© Copyright: Леся Романчук, 2008
Свидетельство о публикации №108100803429
Свидетельство о публикации №108100803429
Рецензии
Саме так:"Ти зрадив не мене,а віру у майбутнє."А так все гарно починалося,як у Росії з покійним Єльциним.Боляче за народ,на який вже інші країни дивляться з недовірою.Українці заслуговують більшої поваги і щасливої долі.І не шукати її в Італії,Португалії,Іспанії,Росії...
Ви велика розумничка,нехай Вам щастить!
Анна Лекомт 30.06.2009 22:06 • Заявить о нарушении
Ви велика розумничка,нехай Вам щастить!
Анна Лекомт 30.06.2009 22:06 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 12 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.