***
Наталі.
Відверни від серця печалі,
Душу трунком наповни до дна.
У веснянім квіто-розмаї,
Ти у мене, кохана, одна.
Непитайся, що буде далі,
Відповім я цілунком сповна.
В серці вірнім, тихім причалі,
Вже не кличе до мандр далина.
Мого щастя зірко-надіє,
Серед світу мріяна мріє,
Я до тебе ішов крізь віки.
Ніч втекла сполоханим птахом,
Під стареньким батьківським дахом,
Знов майструють гніздо ластівки!
Вiдверни вiд серця печалi,
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2008
Свидетельство о публикации №108100600525
Свидетельство о публикации №108100600525
Рецензии