Бажання.
Ворожила мені циганка,
Ворожила так – не за гроші;
Чи загоїться в серці ранка,
Чи шляхи мої будуть гожі.
І тріпоче серце, мов бранка:
« - Замели дороги пороші,
Полонить – зрадлива коханка,
Тут – діла твої нехороші!»
Вивчала руку стривожено,
Ліній долі меріжка густа:
« - Вірних друзів стократ помножено,»-
Шепотіли зів’ялі уста!
Не віщуй вже, годі, доволі,
Не бажаю кращої долі!
Бажання
© Copyright: Анатолий Драбрезир, 2008
Свидетельство о публикации №108100600424
Свидетельство о публикации №108100600424
Рецензии