Пахнуть яблука устами, -
Пахнуть яблука твоїми устами,-
Спиняєш зиму ластівками брів.
І здаються хатки парусами,
У ніч відійшовших тужних кораблів.
Зорі снують диво-цвіт небесами,
Згораючий всесвіт серед степів.
Мандрував я також до нестями,-
Бо замало здалося рідних світів.
Дозрів садок від співу солов’їв,
Повагом ранок ходить між полів,
І пахнуть яблуком твої уста.
Нагадуючи молодість, кохання,-
Які років не вбила суєта,
Не обпалила жадоба чекання!
Свидетельство о публикации №108100600419
Ольга Гладий 12.10.2008 00:54 Заявить о нарушении