Миттjeвостi

Ми діти сонячної зливи,
що відстоялися у гронах -
безвинні,
тому - не вина,
бо правда - не бродила.
Ми наливалися щасливо
у грудях материнських,
та не сили
в найпершому дитини кроці -
воно ще не навчилось
плазувати,
а колискову слухає,
як гілля -
жовтневої сухоти
затяжні затяжки.
Ми спалені мости,
обпечені - тому зужиті,
а зруб на побудову -
у майстерні кисню,
котра зачинена
на зиму.
Скрижанілі,
як замерзає плин
у річці часу -
ми тріщини у лід,
запущені чеканням
по швам розбіглися,
щоб розлетітися
на всi чотири
вирії -
повернення у точку -
мить,
коли існує
позауявний слайд
на плівці пам`яті
та острах -
засвітитись.

6 Жовтня 2008


Рецензии
Юр, можна, я трішки поміркую над твоїм віршем?
Якщо зважати на оту дискусію про Алісу в країні пухнастих зайчиків чи чогось там такого, і подальші міркування про шляхи розвитку світового письменства, які вбачаються у позбавленні поезії рими та ритміки (засадничо поезія означується як мова ритмована, а надалі й римована), то в цьому руслі твій вірш, безумовно, пре попереду паровоза у високі далі світової класики, залишивши геть на задвірках відстале слов'янське письмо, інклуд українське, бо перекладається без втрати форми однієї хвилі таким майстром обох мов, яким є ти.
Чи сподобалася мені композиція? Ні, Юрцю.
Чому. Бо я звикла до твого легкого і невимушеного ритмування і римування, яке робить текст легким, мов повітря - на один вдих. А тут я вісім разів вдавилася і сім закашлялася, шість - повернулася назад, щоб стулити докупи ідеї, а насамкінець взлостилася і пишу оце догану із занесенням в особову справу.
1. Якого дідька ти записався до кодла невдах, яким не дано виплітати мереживо, тому вони круцькають таке, що й дідько не збагне?
2. Навіщо кидаєш докупи і вариш в одному компоті стільки геніальних думок та ідей (то я без перебільшення, зараз тобі перелічу: правда не бродила, колискову слухає, як гілля, спалені мости,обпечені - тому зужиті, а зруб на побудову - у майстерні кисню,
котра зачинена на зиму. Скрижанілі, як замерзає плин у річці часу, і, звичайно. слайд!) Тут ідей на десять віршів, якщо кожну з них розвинути і викристалізувати так, як вона того заслуговує, а ти ескіз накидав - і побіг собі, бо ідей багато, будуть ще.
Результат - не зрозуміла, який компот на смак - ананасовий чи абрикосовий?
3. Файний вірш, Юрку, навіть у такому вигляді.
4. Я, мабуть, чисто поїхала головою, логіка геть жіноча.
Сиджу оце ж уся дізапойнтид і думаю.


Леся Романчук   07.10.2008 00:11     Заявить о нарушении
не певен, що до ґеніальности ідей. Якщо би на кожну фразоляпську асоціяшку, чи то хвонетичну , чи т смислову - та ще й цілого вірша написати, то вийшла би ідеальна хрестоматія ґрафоманства.

Фу, Юрко, фу...

де зужмом у вогонь вкидаються переживання , так нестримно і зухвало, то це у Лєнки Авєріної
http://stihi.ru/author.html?morroka
також шкода, аж до злости...

Иван Славко   07.10.2008 00:45   Заявить о нарушении
Ой Лесю, Інване,
Не знаю, що то таке на мене найшло так написати...
Просто якась течія думок миттєвих, такий собі калейдоскопчик, чи ше яка біда...
А римувати чомусь не дуже хотілось - залишив риму на наступного вірша.
Буду думати що з цим робити,
Дякую за штормове попередження.
А з Лєнкою цікаво:
"Раздетыми бывают только души,
/ещё глаза/ …а люди – никогда." - Хіх! - напевно ніколи не бачила хлопа - такого який він є :)

Юрий Лазирко   07.10.2008 01:20   Заявить о нарушении