Бабуся

               Памяти бабушки

І знову пригадається мені,
Якими виросли високими тополі,
Де босоніж бабуся по стерні
По полю йшла, відшукуючи долю.

Вона переді мною, мов жива,
Одна, як перст, в своїй низькій хатині,
З часів жорстоких – жінка чи вдова? –
Приречена на сльози самотиння.

Забрали чоловіка – щез навік.
Чи й справді був він «ворогом народу»?
Встав Тимофій та вийшов за поріг…
То ж нікого й спитати – канув в воду.

Сама на ноги ставила дітей,
Орала, сіяла, косила та копала,
Ховала дітлахів від злих людей…
А от пісень їм більше не співала.

Все в господарстві до ладу було –
Вдовина доля усьому навчила.
Йшло до садиби тої все село –
Смачна ж вода в криниці хлюпотіла.

Не заздрила нікому, в серці зла
Не затаїла на радянську владу.
Покірно, мовчки хрест вона несла,
Була малій пташині кожній рада.

Вставала з сонечком – і потім цілий день
З ним лагідно, привітно гомоніла.
Все до подробиць пам’ятаю. Крім пісень.
Їх не було. Їм обірвали крила.

17  мая -  день  памяти мученицы Пелагеи, девы Тарсийской.
Бабушка  родилась в октябре 1901, названа по святцам в честь      
мученицы Пелагеи, и  умерла  17 мая 1989 года  -   в свой день  Ангела.