Куди біжиш, дитя людського болю?!
Чого береш на себе біль оцю?
Невже хтось вирізав на серці долю
І подарив букетик чебрецю…
Куди ховаєш свої сльози?
Чого ти плачеш в ніч, мала?
Невже на серці знов морози
І ти лякаєшся свого життя?
Куди ти тягнеш рученята?
Чого зовеш його ти знов?
Невже невинні зовсім оченята
Все ще вірять в прокляту любов?
Куди кричиш слова безглузді?
Чого мовчиш про почуття?
Невже ти думаєш що чорній смузі
не буде довго ще кінця?
Куди летиш ти в своїх мріях?
Чого надію вбила у душі?
Невже ніхто на світі вже не вірить,
Що буде разом він і ти…
Куди біжиш, дитя людського болю?
Чого ненависть у серденьку живе?
Невже ти не хапаєшся за волю
Що в роздумах не раз іще спливе…
Куди марнуєш посмішку свою?
Чого для існування ти шкодуєш фарби?
Невже в коханні як в бою
Існує місце для неправди?!
Куди?
© Copyright: Ольга Стужная, 2008
Свидетельство о публикации №108100402743
Свидетельство о публикации №108100402743
Рецензии