Тане мерзлий сніг на вікнах
Кричать в безодню твої очі,
Скоро, скоро крик цей стихне
Лиш дочекайся, мила, ночі…
І не кляни ти день минувший
Зловісний день який мене забрав,
Озирнись, і ти побачиш озирнувшись,
Почуєш все, що я ще не сказав!
Ні вдень, ні вніч не плач, кохана,
І не проси у Бога смерті теж!
Наша доля зла і невблаганна
Та моя любов не має меж!
Не вбивайся, люба, поруч я з тобою
І як раніше, я оберігаю нас
Не вмирай – не візьму тебе з собою
Тобі зі мною, мила, ще не час!
Не рви одежу, не ріж руки,
Ти, зіронько, всміхайся, як колись.
Твої сльози – ось для мене мука,
І викинь той проклятий ніж!
Я не вернусь, хтось вище так рішив,
І покарав мене за те, що
Тебе від Бога я сильніш любив
І згрішив би я за тебе врешті!
Тане мерзлий сніг на вікнах
Кричать в безодню твої очі,
Скоро, скоро крик цей стихне
Ти дочекайся, мила, ночі…
Ти дочекайся, мила...
© Copyright: Ольга Стужная, 2008
Свидетельство о публикации №108100402740
Свидетельство о публикации №108100402740
Рецензии