На свiтанку мати виряджала
Сина у далекую дорогу.
Цiлу нiчку матiнка не спала,
Ой не спала, бо молилась Богу.
- Милий Боже, щедрим будь до сина,
I на те хай буде твоя воля,
Як би не лягла його стежина,
Щоб йому свiтила краща доля.
Я молитвою стежину стелю,
Обмине хай лихо у дорозi
А вернеться в батькiвську оселю,
Я чекати буду на порозi...
Серед дня молюсь i серед ночi
I з молитвою до тебе лину.
Бо доколи бачать моi очi,
Виглядати буду тебе, сину...
Свидетельство о публикации №108100401333
Мати сина проводжала,
Не спала вона рiдненька,
Не спала, переживала.
Син в дорогу йшов далеку,
Iхав з рiдненькоi хати,
Iх забрали у морпехi,
Iх забрали у солдати.
Службу вiрно нiс державi,
Мати ж очi проглядiла,
Дочекалась сина в славi,
I в церквах свiчки палила.
Син з вiйни прийшов цiленький,
Борг вiддав своiй державi,
Вiн для матерi рiдненькiй,
Повернувся - з орденами.
Дочка в сина народилась,
I дружина - ой, красива,
Мати ж все за них молилась,
От родина i щаслива.
Щастя матерi - у дiтях,
Но не всi вернулись цiлi,
З той вiйни, що утворилась,
Молитви - охоронили.
Павшим - вiчний спокiй буде,
Мати ж дiток зберiгайте,
У в церквах твориться чудо,
Ви того - не забувайте.
Ангелина Моисеенко 07.11.2008 17:13 Заявить о нарушении
Красивый экспромт! Или это стихи?
Все равно здорово.
С теплом, Наталья.
Наталья Бацанова 07.11.2008 23:11 Заявить о нарушении
Ангелина Моисеенко 08.11.2008 09:55 Заявить о нарушении