Буяє диво-пахощами сад,
Два серця нетверезі від кохання,
А в небі "бєспрєдєлить" зорепад -
Аж набрида загадувать бажання!
Любовні клятви ллються із сердець,
Язичний плескіт - щоб словам звучати.
Здається, ночі дивної кінець -
Життя украй щасливого початок!
Весілля відбухало й відгуло...
І раптом починаються проблеми.
Подружжя тут готовим не було:
Куди? життя здавалося едемом!
Недоліки партнера, хоч ти вбий,
На тебе котять двадцять п'ятим валом...
Та як він сміє, чом він не такий,
Яким уява пишно змалювала?..
Скінчився мед, а дьоготь несмачний.
Вона вже стала "сукою", він - "гадом"...
А зорепад кохання чарівний
В злій пам'яті зробився ГОРЕПАДОМ.
В серцях - лиш гнів, розчарування й біль...
"Не так" літали в п'яну ніч комети?
Та... дурить мізки той кохання хміль.
А головне - повірили в прикмети!
Горепад кохання
© Copyright: Александр Некрот, 2008
Свидетельство о публикации №108100103107
Свидетельство о публикации №108100103107
Рецензии