Скільки в серці ран.
Треба зашивати.
Закрутити кран,
Щоби краще спати…
Закривати вікна,
Щоб ніхто не бачив.
Лити теплі сльози,
Щоби не пробачив.
Холодна ніч у серці
Розпалить дух неволі.
Два місяці у небі…
Я гублю глузд поволі.
Перед очима – небо.
А під ногами – море.
По водам не ходити –
Для мене просто горе.
У ліжку – сум голодний,
Він хоче мене з’їсти.
Немає як спастися.
Піду по стінам лізти…
Запалю я дві свічки.
І кину до кімнати.
Вогонь там затанцює.
Мені вже ніде спати….
Стою я на будинку.
Я з крилами. Я вільна.
Я зроблю крок вперед.
Я просто божевільна!!!
2005
Параноя
© Copyright: Милослава Пятак, 2008
Свидетельство о публикации №108100101403
Свидетельство о публикации №108100101403
Рецензии