Вiщий сон

Місяць на небі холоднім зійде.
Тиша за руку сльози веде.
Серце зіжметься до болю в висках.
Страх запанує. Лагідний страх.
Нерви зачепить, душу заллє,
Розум розбудить видіння моє.
Очі відкрию, повітря ковтну.
Все ніби добре. Знову засну?
Ні, не так просто вигнати геть
Нічні кошмари. Дихаю ледь.
Дух перевожу. Піт витираю.
Просто наснилось. З ким не буває.
Сну як не було. Залишився страх.
Міцно тримаю хрестик в руках.
Напружую пам’ять. Що ж це за сон?
Засліплені фари, машини, обгон…
Я зроблю ковток льодяної води.
Було би добре потрапить туди –
Знову у сон. Й зрозуміти вкінець
Чому на серці – жаху вінець.
Ніби до крику жахливе щось сталось.
Що робить сон – геть невинний, здавалось!
Щось із коханим? Ні, Боже збав.
Він у три ночі спати вже мав.
Хоч він і далеко, в туманній Москві,
Ще зовсім недавно дзвонив він мені.
Казав, що сумує, нудьгує, кохає.
А я так далеко. Я сумно зітхаю.
Його карі очі мене не знаходять.
І тепла усмішка далеко, не поряд.
Широку долоню давно не тримала.
Як це буде важко я не уявляла.
Моє ясне сонце! Як я зараз хочу
Почути твій голос всередині ночі.
Ти мене заспокоїш, даси мені сили.
Мін янгол хороший. Коханий і милий.
Знайду телефон я у темряві швидко.
Гудки ріжуть мозок. Довжелезні, як нитка!
Значить, він спить. Так солодко й тихо.
Я просто злякалась. Привиділось лихо.
Я приляжу на ліжко, постараюсь поспати.
СМС. Телефон мій почне вібрувати.
Якийсь чужий номер. Зітхаю від втоми..
«……Твой парень попал под машину.
Он в коме…………….»

10.03.2007.