Як море топить у безодні кораблі –
В обіймах хвиль немає порятунку –
Так я знов захлинувшись у Тобі
Втону у порожнечі цих стосунків.
Не врятуєш ні словом ні поглядом,
Я втрачаю себе у Тобі
Наче в морі, у хвилях холодних,
Вмираю й не бачу землі…
Прокидаюсь одна серед ночі
Від того, що божевільно
Знов місяць дивиться в очі
Мої, неначе Сповідник
І в темній воді колише…
Ти забув мене!.. Як Ти міг??!
Як мати дитя в колисці,
Серед болю і тихих слів.
Караєш мене за примари,
За страчені мрії у сні,
Та немає страшнішої кари
Ніж бути без Тебе мені…
Втоплю любов у серці з горем,
Як у безодні тонуть кораблі,
Й захлинусь Тобою ,наче морем…
…….Ти забув мене……………….
……………………….Як ти міг……..
Я вмираю в Тобi, наче в холодному морi...
© Copyright: Мари-На, 2008
Свидетельство о публикации №108093004039
Свидетельство о публикации №108093004039
Рецензии
Чи може, і забув тебе хто, та не я...
Або хто розлюбив, якщо кохав...
Ти завше в серці, ластівко моя!
Тебе зустріти щастя мав...
Сонечко, ти завжди зворушуєш моє серце :)... аби ж ти трошки-трошки підросла, а я би не взрослішав...
Обнімаю!
З підтримкою,
Николай Цупренко 04.10.2008 11:49 • Заявить о нарушении
Або хто розлюбив, якщо кохав...
Ти завше в серці, ластівко моя!
Тебе зустріти щастя мав...
Сонечко, ти завжди зворушуєш моє серце :)... аби ж ти трошки-трошки підросла, а я би не взрослішав...
Обнімаю!
З підтримкою,
Николай Цупренко 04.10.2008 11:49 • Заявить о нарушении