Я дякую тобі, тільки за те,
Що ти живеш, хоча и не зі мною,
Так, ти мені чужий, проте,
Доля моя звела з тобою.
Ніколи не забудеш ти мене,
Мені також це, любий, не під силу,
Чому кохаю я тебе?
Ніхто ж цього не скаже, милий.
Я дякую тобі за ті слова,
Що кажеш ти мені, хоча i рідко,
Вони для мене як халва,
Коли мені так сумно й гірко.
Збагнути, що це i чому?
Не можу я i ти не можеш.
Вдячна тобі, мабуть, тому,
Що ти інших так не схожий.
Я дякую тоб
© Copyright: Катя Андриенко, 2008
Свидетельство о публикации №108092704233
Свидетельство о публикации №108092704233
Рецензии