Ми йшли відомими шляхами,
Не знаючи куди йдемо.
Світ змінювався разом з нами.
А ми шукали всі тепло.
І десь воно, ми точно знали,
Чекає нас. Та вже горить.
Життя своє не раз зламали,
Але в душі застигла міць.
Ми проривались крізь неправду.
Собі ми вірними були.
Але відкриті в душах рани
Давали знати по собі.
І ми, не знаючи де дітись,
Блукали по світу, мов сни.
Та раптом взяли і зустрілись.
Злились, як крапельки води.
До нас приєднуються стрімко
Такі ж, шукаючі тепло.
Такі маленькі, як сльозинки
Зможуть створити джерело.
Ми понесемося по світу,
Та вже не самі по собі.
І нас не зможуть зупинити.
Ми жити будемо завжди.
Ми йшли вiдомими шляхами...
© Copyright: Юлия Бырсан, 2008
Свидетельство о публикации №108092500473
Свидетельство о публикации №108092500473
Рецензии