Квiтка

В гай піду на полонину,
Простирадло кину,
Під очима небосхилу
Народжу дитину.

Зав’яжу пупок поволі,
Слізно сповиваю.
Понесу дитя в подолі,
Наче квітку з гаю.

Очі у Сірка позичу,
Здибавши сусідку.
– Добрий вечір я вам зичу.
Що придбали? – Квітку…

Принесу її додому,
Там сердита мати.
Насвариться, а потому
Стане заглядати.

– Подивись, у немовляти
Сині оченята.
Візьме ненька колисати,
І розквітне хата.

Будемо дитя в маруні,
Череді купати,
Й очі ті небесно-сині
Ніжно милувати.

Донька виросте з пелені
Скаже: – Хто мій тато?
– Де шумлять гаї зелені,
Квіточок багато.

Я зірвала щастя в гаї,
А журу згубила.
Зараз я не пам’ятаю,
Чи його любила.

Повний місяць, певно, знає
Й оксамитна зірка…
Хто на долю нарікає,
В того й доля гірка.


Перевод Анны Дудки
http://www.stihi.ru/2009/11/04/7037

Аленький цветочек

В роще в ясную погоду
Я простынку разложу,
На глазах у небосвода
Диво-доченьку рожу.

Завяжу пупок на воле,
Слёзно спеленаю,
Понесу дитя в подоле,
Как цветочек мая,

Одолжу Сирковы очи –
Любопытным очень
«Что купила?» Я отвечу:
«Аленький Цветочек!»

Принесу дитя в подоле,
Мама гнать нас станет,
Только, наругавшись вволю,
На внученьку глянет:

«Погляди, какие глазки!
Словно лён голубенький!»
Поцелует её с лаской,
Приголубит: «Гуленька!» 

Будет внученька с бабулей
В череде плескаться,
Синеокой крохотулей
Будем любоваться.

Подрастёт она: «Кто папа?»–
Спросит на пороге.
«Где шумит у нас дубрава,
Там цветочков море».

Сорвала я в роще счастье,
Грусть-печаль зарыла,
И сейчас уже не помню,
Я ль его любила.

Полный месяц точно знает
И звезда на зорьке:
У того, кто долю хает,
Доля будет горькой.