Над мо ю землею неб лою...

Над моєю землею небілою
Нове Сонце згасає щомить...
Своїм тілом шукаю тіло я,
Чия тінь півпрозора лежить
На сьому важкому камені...
На жовто-гарячому пламені
В німоті догоряє сон...
Серед тисячі сірих вікон
Прагну знайти аметистове
І живий силует у ньому.
І щоб очі відкриті й чистії
Попросили мене додому...


Рецензии
Що саме навіяло тобі такі рядочки?
Доволі непогано!:)
Мені сподобалось!:)

Женя Тимошенко   24.09.2008 18:39     Заявить о нарушении
Сум, який за горло взяв. Бажання знайти у людину, яка прийме, але я розумію свою приреченість... то ж марно...

Карис Фалэтти   24.09.2008 20:16   Заявить о нарушении