Сто каратiв
(то було влітку)
Я сама,
Крізь митниці
І крізь усі кордони,
Провезла сто каратів.
То ж зима -
Не буде пустовійною
До втоми...
Я маю скарб!
І друзів обдарю...
То ж - сто каратів -
Сувенір вагомий!
Про митний недогляд?
- Я дякую Царю...
Бо ж - то від Нього дар,
Для митних невідомий...
____********____
Із скрині:
Ліс перестрів
Мене самого:
Кора порепана,
Коріння вузлувате...
Ще й птах
Якийсь
Грудей
Діткнувсь
Крилом,
А квітка
Папороті
Грала
В сто
Каратів...
На сон-траві
Розлігся
Фіолет,
Оранж
Сміявсь,
Розгойдуючи
Віти...
Було мені -
Сто стежок
І сто мет...
І серце
Віршем
Стало
Говорити...
__________2008. Микола Побелян
____________" Сто каратів"____
Свидетельство о публикации №108091902686
і сто разів іще
крізь митні мури
провезти зумійте
од митників таємно
те зерно,
що в душах щедро
і невтомно сієте.
Леся Романчук 20.09.2008 14:23 Заявить о нарушении
Аж захотілося процітувати Соломона, відносно таких слів, то ж вони - "Як золоті яблука у срібних прозорих сосудах..." (Пр. 25,11)
Подарую ще карат:
* * *
Я, незважаючи
На щем,
На невідступні болі,
Волію буть
Добувачем
Не золота,
А солі...
... Я вибір цей
І ночі, й дні
Обдумував
Грунтовно...
Якби ще
Сіль
Вдалось мені
Роздати
Безкоштовно...
___М.Побелян - "Перетин льоду і вогню"
До побачення.
Тоня.
А.Назаренко 23.09.2008 02:22 Заявить о нарушении