Краю мій, село моє далеке –
Заповідний степ і цілина…
Знов у снах несуть мене лелеки
В дім , де рідна матінка чека.
Ось нарешті обираю днину,
Їду я у ріднеє село,
І заходжу в татову хатину –
Й начебто від серця одлягло.
Все мене тут радісно вітає:
Рідний двір і хата, і село…
Матінка до столу всіх збирає
І в хатині тихій загуло.
З’їхались до рідної оселі
Всі, чиє дитинство в ній пройшло.
Мама з татом раді і веселі –
Знову щастя в хаті зацвіло.
Довго вже вони чекали миті,
Щоб злетілись діти до гнізда
Радістю обличчя їх покриті
Й смуток геть від хати відліта.
Ну а завтра знову буде тихо
В домі, де щасливі ми були
Хай не зна сюди дороги лихо,
Хай чекають нас батьки завжди.
Ми сюди приїдем знову й знову,
Не забудем ми свій отчий дім.
Хай ще довго Бог дає нам змогу
Зустрічатися з батьками в нім.
Отчий дом- укр
© Copyright: Алина Вороницкая, 2008
Свидетельство о публикации №108091902100
Свидетельство о публикации №108091902100
Рецензии