рефлексия благородная
я надцять помилок тобі не всправив!
не вбивця-вбитий...
близько підійти, й в захвАт....
і поцілунком озаґлавить...
і падає кленова фарба меж
осіння - кличе паводки весінні
і коло горла виточений меч
таки, таки, таки, таки
любови... і зізнання.
веду маля крізь вимечену стеж.
Свидетельство о публикации №108091802913