Очiкувана радiсть
ще бігала дитинно під столом -
мінявся ветхий град у ретрограді
на зливу віхи. Під небес крило
нагнало щастя вітру на хвилину
і стало легше набирати вись.
Я звідтіля нацебрував руїни,
щоб освіжити в пам`яті "колись".
Ковтав, мов студень вороння у полі,
та розліталося воно в сто "кра".
Як в горлі сіло - скам`яніло болем
та помарніло в спогадах в стократ.
У тямі - шляхом вимотані нерви,
вояцький крок, незважена хода.
Провісник долі - янгола чи стерво
на милість подає життю. Перерва.
Душа і небо - нерозлийвода.
18 Вересня 2008
Свидетельство о публикации №108091802757
Прекрасное стихотворение!
Правда не помню что значит "нацебрувати"...
Удачи и любви!
Евгений
Евгений Вольфовский 01.10.2008 17:59 Заявить о нарушении
Большое спасибо Вам за прочитанное стихо.
"нацебрувати" - глагол от слова "цебро" - "ведро" в
значении - "набрать чего-то"
С теплом,
Юрий
Юрий Лазирко 02.10.2008 22:53 Заявить о нарушении