А ти ж казав, що в мене очі гарні,
Смарагдове шалене буйство трав,
Втекти від тих очей надії марні,
Той помилявся, хто від них тікав.
А ти ж казав, що мої груди пишні,
Мов спілі яблука, тверді і соковиті.
Вуста чутливі – черешневі вишні,
Світанковими краплинами омиті.
Казав, що моє тіло мармурове,
Пухке, м’яке, як мамина перина,
На дотик ніжне, лагідне, шовкове,
На смак, мов ягода-малина.
Ти шепотів, що мої милі руки –
Це пестощі і неповторна мить,
Що голос – чарівної скрипки звуки –
Серенадою у серденьку звучить.
А ти ж казав, що мої коси – жито,
І мріяв в них заснути назавжди.
На світі так без мене жити,
Як у пустелі без води.
І що з того, що ти казав:
«Той помилявся, хто тікав!»
А ти ж казав
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108091601524
Свидетельство о публикации №108091601524
Рецензии
Танечка, дуже гарно написан стих!
Очень красивая, любовная лирика! Прочитала с наслаждением! Спасибо, Золотко! Обнимаю, Вера.
Вера Осыка 30.05.2013 13:07 • Заявить о нарушении
Очень красивая, любовная лирика! Прочитала с наслаждением! Спасибо, Золотко! Обнимаю, Вера.
Вера Осыка 30.05.2013 13:07 • Заявить о нарушении
Спасибо, дорогая, Верочка, очень рада, что тебе понравилось!
Обнимаю,
Таня
Татьяна Левицкая 30.05.2013 13:57 Заявить о нарушении
Обнимаю,
Таня
Татьяна Левицкая 30.05.2013 13:57 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.