Тихий смуток
Тихий смуток навіває
Осінь золота,
В пишні шати одягає
Села і міста.
Тепле літо спалахнуло
Блискавкою вмить,
Так кохання промайнуло
І кудись біжить.
Може, треба наздогнати,
Повернути знов?
Та ні літо не вернути,
Ні мою любов.
Тихо скотиться сльозина
Краплею роси...
Ти, журавко, в синє небо
Смуток віднеси.
Світла осінь і прозора,
Як моя печаль,
Синє небо неозоре...
Тільки літа жаль...
© Copyright: Зарема Петрунько, 2008
Свидетельство о публикации №108091504312
Свидетельство о публикации №108091504312
Рецензии