Не згасай
Застила полотном мої стиглі вуста...
Неймовірним потягом лине роса...
Яскравими нотами в танці квіток...
Нереальні фантазії, жага сердець...
Дискутують в мелодіях. Ніжним ковтком
Я зіллюся з тобою смугастим вінком...
Обійму мерехтливо осередок фортець...
Черемшиновий рай... Терпну чуйністю слів...
В поцілунках шепочу тобі: «Не згасай...»
Почуття невгамовні, вони через край...
Я хмаринка твоя в необачності снів...
Свидетельство о публикации №108091503362