Я знайшла насіннячко.
Дивно, мені захотілось про нього дбати,
виростити його.
Я посадила, поливала, леліяла.
Чекала появу маленького паростка
мріючи як мені буде добре жити
в його тіні
Під моїм пильним доглядом
виросло молоде деревце.
Мені хотілося міці, сили,
а воно було ще слабке.
Я сердилась, кричала і сварилась,
схаменувшись була його опорою,
щоб вітер ненароком не зламав моє деревце.
Я була з ним під проливним дощем і палючим сонцем,
вливала свою кров у його соки.
Тільки рости!
Ось ти і виросло моє насіннячко,
ти стало могутнім деревом.
Моїм деревом!
Це я виростила тебе,
це я розгледіла у тому насіннячку красу.
Чому ж ти горнешся до чужих пташок,
а я в тіні.
Для тебе в тіні.
4
© Copyright: Творча Натура, 2008
Свидетельство о публикации №108091403152
Свидетельство о публикации №108091403152
Рецензии
Зачепило і примусило пригадати... Здається, це було вічність назад. Уже байдуже. Майже... Та ні, все ж таки байдуже - це було інше життя.
Виразно написано, дуже влучні образи. Узагалі, приваблює твій стиль - максимально стислий і настільки ж ємкий.
Юлия Эбервейн Захарченко 14.01.2009 11:57 • Заявить о нарушении
Виразно написано, дуже влучні образи. Узагалі, приваблює твій стиль - максимально стислий і настільки ж ємкий.
Юлия Эбервейн Захарченко 14.01.2009 11:57 • Заявить о нарушении
знаєш мені дуже приємно що тобі мої твори асоціюються з чимсь пережитим, це комплімент... але дивлячись на сюжети творів - і неприємно, сюжети не з веселих.... ти дуже цікава людина....
дякую!
Творча Натура 14.01.2009 16:26 Заявить о нарушении
дякую!
Творча Натура 14.01.2009 16:26 Заявить о нарушении
Ось і обмінялися компліментами:) Дякую тобі.
Стосовно пережитого, то воно влучно називається: його п е р е ж и т о - воно не вбило... А у даному випадку ще й можна порадіти, що зміг щось дати комусь, змінив, 'зростив'... Безґлуздо й марно чекати подяки. Та чи й потрібна вона? СамЕ спостерігання за спричиненим розвитком - це насолода (от тільки розуміти це починаєш із запізненням).
Юлия Эбервейн Захарченко 14.01.2009 21:15 Заявить о нарушении
Стосовно пережитого, то воно влучно називається: його п е р е ж и т о - воно не вбило... А у даному випадку ще й можна порадіти, що зміг щось дати комусь, змінив, 'зростив'... Безґлуздо й марно чекати подяки. Та чи й потрібна вона? СамЕ спостерігання за спричиненим розвитком - це насолода (от тільки розуміти це починаєш із запізненням).
Юлия Эбервейн Захарченко 14.01.2009 21:15 Заявить о нарушении