Я довіряю снам одного чоловіка.
Я в них - не я. Я в них з розгону - хтось.
Як в дзеркалах, світів люби без ліку:
Міняй, шукай, аби твоє збулось.
Аби жилось, як звуку в ніжнім співі.
Аби було, де дітись перед сном.
І щоб слова в неякісному чтиві
В житті не стали, мов нагору дном.
Я довіряю снам одного тільки пана.
Він, як бичків, їх ловить, продає.
І знає все. Де в кого яка рана
І як той біль без рани в кого є.
І світ гримить. І стукають колеса.
І хтось іде у напрямку Далі.
Імпресія. І звихнута Одеса.
І ревний Львів з собою у собі.
Я бачу сон того старого дядька.
Немов мені вділили п*ятака.
І на "Привозі" достобіса хватько
Ловлю із діжки сонного бичка.
Львів, 13.09.2008р.
Кос-Анатольського,4 (Сихів), у гостях - з вдячністю талановитій дівчині Орисі, з українським прізвищем Москва!
Одеське
© Copyright: Леся Свиченко, 2008
Свидетельство о публикации №108091300843
Свидетельство о публикации №108091300843
Рецензии
Блискуче! Дуже сподобалося. Повна завершеність і непереборна краса!
Владимир Немерцалов 02.05.2009 23:54 • Заявить о нарушении
Владимир Немерцалов 02.05.2009 23:54 • Заявить о нарушении