Душа моя до Тебе лине...

Душа моя до Тебе лине
Квітучим яблуневим садом,
І стиглим колосом пшеничним,
Осіннім пізнім зорепадом!

Душа моя до Тебе лине
Дощем і снігом, сонцем й тінню,
І моря радісним зітханням,
І ночі тихим шепотінням...

Душа моя до Тебе лине,
Тебе чекає у безсонні,
Безодні розпачу і туги,
І днів шалених миготінні.

Душа моя до Тебе лине,
Тебе жада тіеї миті,
Коли зима колючим вітром
Сплете мереживо на вітах.

Тоді Любов здолає мури
І зацвітуть надії квіти
Твоя Любов, єдина в світі,
Спроможна  в вічності зігріти...


Рецензии
Шановна Лілія!

Чудовий вірш за змістом - сподобався дуже. Сказано про надію та любов до Бога так щиро та поетично - браво! У Вас талант - не сумнівайтесь.
Останній рядок - треба виправити на слово "спроможна".
І ще по суті: можна в кінці віршу суттєво змінити акцент. Останнє слово визиває великі сумніви що-до доцільності його використання якщо мова йде про вічну участь людини. Чого б це Богу зупиняти вічність? А от слово "відновити" - вже ближче до плану спасіння людини. Хоча - можливо ви щось придумаєте краще.

З повагою, Ріта та тато Сергій

Рита Александренко   16.12.2015 00:29     Заявить о нарушении
Шановна Ріто!Щиро вдячна Вам за цінні поради щодо мого вірша. Я обов язково їми скористаюся, тим паче, що мені самій давно недовподоби останній рядок...

Лилия Горская   28.12.2015 20:08   Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.