Роксолана
Пахнуть травами скіфського степу.
Яничарською шаблею зирка
Хижий погляд розкосих очей.
О нащадку Батиєвих орд,
Не креши блискавиці, не треба,
Опусти ятаган, дай коневі води,
Упаду на могутнє плече.
Ти мене звоював, забирай у ясир,
Прощавайте, кохані криниці.
Не втечу. Бо долоні і очі твої —
То міцніше, ніж пута з сириці.
Любий вороже мій, я до тебе лечу,
Дай снаги мені, зораний лане.
Покорюсь. Не втечу. І кохати навчу,
Як уміють лише роксолани.
Свидетельство о публикации №108090503861
Обiïму тебе крылами
Тай полину за тобою
По над рiдними садами
Та за обрiй, де у моря
Ти злiтаеш, сокiл ясний,
Щоб любов свою, надiю
Зберiгти, придбати щастя.
Алексей Яценко Краснянский 24.09.2008 00:02 Заявить о нарушении
й не підкаже тобі серце,
хто в безмежному етері
рідним словом озоветься.
Хто сердечно відгукнеться
на зерно, що словом сієм...
Хай Вам доля усміхнеться!
Щиро, пане Олексію!
Леся Романчук 24.09.2008 00:16 Заявить о нарушении
Алексей Яценко Краснянский 24.09.2008 01:01 Заявить о нарушении