В пісок розплетений коси
пірнає моря срібний гребінь.
Я замикаюся на небі,
земні на засув голоси...
І тіло - глина.
Мене бере у руки ВІН
сирого, схожого на кулю.
Вже не болить, бо сон - минуле,
а в ньому холод Плачу Стін.
На волосині
висить у Майстра вороття -
мій крик в народженій дитині,
любові скарб у серці-скрині
та наворожене життя
за ніч мольфаром.
Тече пісок - косу плете
і течія його міліє.
У неба - хмарна анемія,
воно покаране зате,
що, мов отару,
клубки погнало за межу
і ті розбіглися по світу,
неначе плач гіркий трембіти,
де я оплаканим лежу
у кожній ноті.
О, Майстре - відтвори мене,
хай руки просяться ліпити.
Із кулі душу й тіло вбите,
немов із раю прожене
Твоя чеснота.
5 Вересня 2008
Повернення
© Copyright: Юрий Лазирко, 2008
Свидетельство о публикации №108090503211
Свидетельство о публикации №108090503211
Рецензии
Просто чудово і слів не підбереш, щоб виразити те, що я відчуваю.
Не стандартно, образно, цікаво. Про небо-приголомшливо.
З теплом та повагою,
Тетяна
Татьяна Левицкая 06.10.2008 11:36 • Заявить о нарушении
Не стандартно, образно, цікаво. Про небо-приголомшливо.
З теплом та повагою,
Тетяна
Татьяна Левицкая 06.10.2008 11:36 • Заявить о нарушении
Дякую Тетянко,
Дуже тішуся, що Вам сподобалось.
Взаємно,
Л.Ю. :)
Юрий Лазирко 07.10.2008 01:23 Заявить о нарушении
Дуже тішуся, що Вам сподобалось.
Взаємно,
Л.Ю. :)
Юрий Лазирко 07.10.2008 01:23 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.