Мiй Кременцю!
важким, густим, і сірим, і вологим,
мій Кременцю, любов моя і біль,
ти заховав красу свою і вбогість.
Що осінь — не твоя у тім вина,
що листопад, і день удавсь похмурий,
життя і пам’ять — то не промина,
вкарбоване у крем’янії мури.
Знайоме кожне дерево у нім,
і кожен камінець бруківки любий.
Так тепло грів мій тимчасовий дім
справдешній жар напаленої груби.
Було усяке — кривда і обман,
і щире, і святе, і примусове.
Тож не ховай лиця свого в туман,
мій Кременцю, довічная любове!
Свидетельство о публикации №108090403504
Дякую Вам за чудового вірша, про чудове місто Кременець.
Гарні і точні Ваші думки:"Що осінь — не твоя у тім вина,
що листопад, і день удавсь похмурий,
життя і пам’ять — то не промина,
вкарбоване у крем’янії мури..."
Радий нашій зустрічі.
Бажаю щастя, та звершено усіх Вашиш сподівань.
Запрошую Вас відвідати підбірку моїх віршів "А над Хрещатиком зірки".
З теплом, Геннадій Сівак.
Геннадий Сивак 14.06.2009 09:56 Заявить о нарушении