Мiй Кременцю!

Туманом обійнявшись звідусіль,
важким, густим, і сірим, і вологим,
мій Кременцю, любов моя і біль,
ти заховав красу свою і вбогість.

Що осінь — не твоя у тім вина,
що листопад, і день удавсь похмурий,
життя і пам’ять — то не промина,
вкарбоване у крем’янії мури.

Знайоме кожне дерево у нім,
і кожен камінець бруківки любий.
Так тепло грів мій тимчасовий дім
справдешній жар напаленої груби.

Було усяке — кривда і обман,
і щире, і святе, і примусове.
Тож не ховай лиця свого в туман,
мій Кременцю, довічная любове!


Рецензии
Леся!
Дякую Вам за чудового вірша, про чудове місто Кременець.
Гарні і точні Ваші думки:"Що осінь — не твоя у тім вина,
що листопад, і день удавсь похмурий,
життя і пам’ять — то не промина,
вкарбоване у крем’янії мури..."
Радий нашій зустрічі.
Бажаю щастя, та звершено усіх Вашиш сподівань.
Запрошую Вас відвідати підбірку моїх віршів "А над Хрещатиком зірки".
З теплом, Геннадій Сівак.

Геннадий Сивак   14.06.2009 09:56     Заявить о нарушении
Дякую на добрім слові, Геннадію. Завітаю!

Леся Романчук   14.06.2009 22:07   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.