Щастя у колисцi
На полиці часу сни поміж людей.
Просвітками - ночі вишита сорочка
прилягла відсвітом до земних до грудей.
Мандри манівцями вистелені ланцям,
огинають тишу каравани міст.
Лиш цвіркун плескоче світлячковим танцям -
пробирає око люмінальний твіст.
Дивляться з-під лоба дві церковні бані,
а хрести-зіниці ввігнуті у вись,
пустка править службу в летаргічнім стані -
літургія літа в здавленім "колись".
Так здається - здавна тут вселилась совість,
приховала очі, поховала срам.
Ні краплини віри, ані неба в слові,
зачекався світла позабутий храм.
І коли в колисці ворухнеться щастя
розділю свій подих, наче хліб - напів,
притулю надію, мов прийму причастя.
Храм Тривоги Серця - колисанки спів.
28 Серпня 2008
Свидетельство о публикации №108082803695
хай росте тобі здоровеньке твоє щастя!
Леся Романчук 28.08.2008 22:29 Заявить о нарушении
Дякую Лесю!
Юрий Лазирко 04.09.2008 22:59 Заявить о нарушении