"I знову —
необхiднiсть каяття..."*
і знову сум вужем вповзає в сіни
у чарці полив'яній - забуття,
на полині настояна горілка.
Десь там, за горами - життя
химерне і страшне,
а тут сопілка
тужливу пісню править про людину,
яка кохає, та любить не вміє...
Німіють ноги та вуста
калина зазирає в причілкове,
що зменшилось то стану вічка...
Тьмяніє все довкруг
і гаснуть чоловічки**
* Оксана Доріченко
**чоловічок - зрачок, pupil
©2008 Святослав Синявський
Каяття
© Copyright: Svyatoslav Synyavsky, 2008
Свидетельство о публикации №108082801526
Свидетельство о публикации №108082801526
Рецензии
Людина,що любить не вміє нехай німіє...
Ти ж співай!
Бо кожне слово-пісня лине...
Я бачу гори, полонини,
Вустами гіркоту полину
Смакую.
І від щастя гину.
Ти не вмовкай...
Нехай німіє істота,що любить не вміє.
Дякую, Святославе за отримане задоволення від пірнання у вир Вашого Слова.
Зачарована.
Оленка Б.
Бараненко Олена 31.10.2008 16:00 • Заявить о нарушении
Ти ж співай!
Бо кожне слово-пісня лине...
Я бачу гори, полонини,
Вустами гіркоту полину
Смакую.
І від щастя гину.
Ти не вмовкай...
Нехай німіє істота,що любить не вміє.
Дякую, Святославе за отримане задоволення від пірнання у вир Вашого Слова.
Зачарована.
Оленка Б.
Бараненко Олена 31.10.2008 16:00 • Заявить о нарушении
Дякую, Оленко!
Добре слово, воно і котеняті приємне :)
Svyatoslav Synyavsky 31.10.2008 16:51 Заявить о нарушении
Добре слово, воно і котеняті приємне :)
Svyatoslav Synyavsky 31.10.2008 16:51 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.