Сіріє небо, хмари снігові
Стоять ліниво і пливти не хочуть.
Сховали обрій сосни вікові
І вітами нудьгу мою лоскочуть.
Мовчать, як стомлені діди,
Яким набридло на цім світи жити.
А мені у прохолодному ковтку води
Хочеться печаль свою втопити.
Повірити, що сонечко засяє,
Вітер розжене похмурі дні,
Що нудьга крижиною розтане
Й посміхнеться доленька мені.
Ще прийдуть хвилини кращі,
Ще попереду барвистий небокрай,
Веселощі, приємності і вдачі,
Простий складний шалений рай.
Я ще здолаю перешкоди, заметілі,
Бо наснага нетерпляча до життя
Така, що рветься буревієм в моїм тілі
І вимагає щастя й майбуття.
Шалений рай
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108082703314
Свидетельство о публикации №108082703314
Рецензии
Ти тільки вір, що сонце знов засяє,
Веселка полетить за горизонт,
Любов у серці полум'ям заграє,
І кораблі повЕрнуться у порт!
З посмішкою, Лілія
Лилия Горская 01.09.2008 19:05 • Заявить о нарушении
Веселка полетить за горизонт,
Любов у серці полум'ям заграє,
І кораблі повЕрнуться у порт!
З посмішкою, Лілія
Лилия Горская 01.09.2008 19:05 • Заявить о нарушении
Ще раз дякую, Лілія. Вірю у майбутнє сподіваючись на Бога
та гарних людей.
З теплом,
Тетяна
Татьяна Левицкая 01.09.2008 19:10 Заявить о нарушении
та гарних людей.
З теплом,
Тетяна
Татьяна Левицкая 01.09.2008 19:10 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.