Місяць, ти завжди один,
І пари своєї не маєш,
Скільки років, днів, годин,
В самотності ти по небу гуляєш.
Ти даруєш світло місячної ночі,
Ти ховаєш сльози, гіркі дівочі,
І по небу літаєш ти, як пан,
Проте, у серці пустота, ти сам ...
Та ніхто того не знає,
Хоч зірок багато, та її не має,
Не має рідної душі,
Отак летять, минають швидкоплинні дні.
Та надія не вмирає,
Все ще буде, він же знає,
Ще прийде той день і та година,
І несподівано, як сон, зустрінеться єдина.
М сяць
© Copyright: Оксана Соляр, 2008
Свидетельство о публикации №108082701510
Свидетельство о публикации №108082701510
Рецензии