Романс о луне, луне

Изида-луна на кузню
Роняет фату жасминью.
Глядит и глядит на гостью
Испанский мальчик  - El Nin;o.

И тянет светило руки
И взглядом зовет лучистым,
Ее блестящие груди
Тверды, как металл мониста.

- Луна, Луна, убирайся! –
Придут кузнецы-цыгане,
Скуют из тебя браслеты
Белее утренней рани.

 - Когда подойдут, мы будем
С тобою в дороге дальней.
 Давай-ка пока станцуем
На звончатой наковальне.

 - Луна, Луна, убирайся,
Луна – вот идут цыгане!

 - Не трогай, малыш, не пачкай
Прохлады моей крахмальной.


Рассвет рассыпает всадник
И дробь барабанным градом.
По небу Луна уходит
И с нею ребенок рядом.

Идут из олив цыгане,
Их лица дремотней бронзы,
Их взоры с прищуром гордым,
Их головы, словно розы.

Сова зарыдала тонко
В шумящих своих деревьях.
Луна и мальчик уходят
Дорогой волшебно-древней.

Как в кузне вскричат цыгане,
Как громко заплачут вместе!
Как ветер подхватит плач их,-
Он долго ждал эту песню...


La luna vino a la fragua
con su polison de nardos.
El nino la mira, mira.
El nino la esta mirando.
En el aire conmovido
mueve la luna sus brasos
y ensena, lubrica y pura,
sus senos de duro estano.
Huye luna, luna, luna.
Si vinieran los gitanos,
harian con tu corazon
collares y anillos blancos.
Nino, dejame que baile.
Cuando vengan los gitanos,
te encontraran sobre el yunque
con los ojillos cerrados.
Huye, luna, luna, luna,
que ya siento sus caballos.
Nino, dejame, no pises
mi blancor almidonado.
El jinete se acercaba
tocando el tambor del llano.
Dentro de la fragua el nino,
tiene los ojos cerrados.
Por el olivar venian,
bronce y sueno, los gitanos.
Las cabezas lavantadas
y los ojos entornados.
Como canta la zumaya,
ay, como canta en el arbol!
Por el cielo va la luna
con un nino de la mano.
Dentro la fragua lloran
dando gritos, los gitanos.
El aire la vela, vela.
El aire la esta velando.


Мiсячна нiч до кузнi
   Пливе у духмяних шатах.
   Дивиться хлопчик циганський -
   Несила очей вiдiрвати.
   Нiч розкидаT обiйми,
   Вабить подихом вiтру.
   Сяють бляшанi груди,
   Вся вона - срiбло та свiтло
   Щезни, ноче, сховайся,
   Бо як цигани надiйдуть -
   Заради срiбного серця
   Жорстоко вони тебе скривдять!
   Пусте! Ось я затанцюю,
   А як нагодяться цигани -
   Тебе лиш самого побачать
   Долiлиць на ковадлi.
   Щезни, ноче, сховайся!
   Кiнь вже близько тупоче.
   Тихше, дитя, не торкайся
   Бiлого сяйва ночi!
   Вершник все ближче, ближче,
   Степ гуркоче, мов бубон.
   Циганський хлопчик у кузнi
   Поринув у сон непробудний.
   дуть собi цигани
   Сновидами з темноW мiдi,
   Аж ось пiдводять обличчя,
   Незрячi очi вiдкритi -
   Це ж сова загукала
   Так жалiбно десь у хащах!
   Нiч прямуT до неба
   I хлопчик iз нею пропащий.
   У кузнi цигани плачуть,
   Стогнуть на голос гiрко
   А вiтер - безсонноW вдачi,
   У нього - своя говiрка...