Немов тії хмари, летять і летять
Чомусь, літа за літами.
Ще вчора спішили жагуче кохать,
Сьогодні вже юність не знами.
Ще вчора, як дзвінкоголосі пташки,
Веселих пісень ми співали.
Омріяні наші рівненькі стежки
Шляхами в майбутнє ставали.
Сьогодні нам боляче й сумно до сліз,
Що молодість не повернути.
Життя так пішло шкереберть і навкіс !
Чому ? Нам цього не збагнути.
Відчути б ще знову і знову ту мить,
Коли за плечима є крила.
І серце від щастя радіє й щемить,
Й душа летить, мов на вітрилах.
(25.06.2006)
Ностальгiя
© Copyright: Любовь Левицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108082500839
Свидетельство о публикации №108082500839
Рецензии