Цей вечір...
Він міг буть холодним, сумним і самотнім,
Він міг бути нудним, і тихо-дрімотним...
На плечі
Розсипавши коси, лічила б я сльози,
Просила б дощу, але мала лиш грози...
Цей погляд –
Він міг буть холодним, сумним і самотнім,
Він міг бути нудним, і тихо-дрімотним...
На плечі
Нап'явши сорочку, сидів би ти в кріслі,
Просив би дощу, але хмари облізлі
Тобі б не дали його...
Цей вечір...
Він став найтеплішим. Із тим, наймилішим, –
Присвячений пестощам, квітам і віршам...
На плечі,
Жадані до муки, лягли його руки,
І сумніви тануть, і біль від розлуки!
Цей погляд –
Він став найтеплішим! І з ним, наймилішим,
Я піснею стала! І хочу скоріше
На плечі
Долоні поклавши, заплющити очі –
І вже не сприймати ні ранку, ні ночі –
і лиш відчувати Його...
5.12.07
Цей вечiр
© Copyright: Тата Зуко, 2008
Свидетельство о публикации №108082502623
Свидетельство о публикации №108082502623
Рецензии