Моя любов – обірвана пелюстка
І кинута на вітер навмання.
Моя любов – вона не пустка,
Тому і вимагає каяття.
Я каюсь, що його любила,
І мріяла про щастя я,
Отак собі я душу погубила,
Ось так, тепер я наче не своя...
Я каюсь, що отак кохала,
А сльози все біжать й біжать.
Своє я серце виставляла –
Не знала – можуть розтоптать.
Отак ,немов пелюстку білу,
Мою любов він вирвав із душі,
А сльози, як струмочки бігли.
Із болем так і залишив...
Як ті пелюстки обривають
І викидають на сміття,
Отак буває душу ранять,
І серце топчуть, і псують життя.
Червень 2005 р.
Пелюстка
© Copyright: Людмила Трибухина, 2008
Свидетельство о публикации №108082502514
Свидетельство о публикации №108082502514
Рецензии