Маленьке безсоння тихенько постукало в шибку,
і знову до ранку, і знов з бутербродами чай
замерзло, бідненьке, втомилось, на лапках крижинки,
з кватирки в кімнату по краплях сочилась печаль.
Нещасне, самотнє, від розпачу крається серце,
а очі вологі і темні, як дощ восени.
Маленьке, не варто кричати, ніхто не озветься,
саме ж бо і винне, що в мене поцупило сни.
Впіймати руками за шию не так вже і важко,
чи вистачить сили – напевне, не вперше мені.
Як стихнуть нарешті судоми, прощай, моя пташко,
забути до ранку, добраніч, і райдужних снів!
Маленьке безсоння
© Copyright: Оксана Макалюк, 2008
Свидетельство о публикации №108082403236
Свидетельство о публикации №108082403236
Рецензии
дуже файно!
дякую, що виклали тут свої українські твори...
Марина Анненкова 12.12.2009 14:48 • Заявить о нарушении
дякую, що виклали тут свої українські твори...
Марина Анненкова 12.12.2009 14:48 • Заявить о нарушении