Мій телефон так голосно мовчить,
не розміняти вічність по копійці.
Маленька дівчинка із глибини століть
малює крейдою портрет свого убивці.
Не перестане, не переболить
і „Тихий Океан” і „Моє море”,
а вічність – просто трохи довша мить,
постав на реверс, я тобі говорю.
О п’ятій ранку слухати шансон –
Про покарання я таке не чула.
З тобою помирати в унісон
Так нелогічно... Плачу, бо мовчу я.
Мiй телефон так голосно мовчить
© Copyright: Оксана Макалюк, 2008
Свидетельство о публикации №108082403102
Свидетельство о публикации №108082403102
Рецензии