В думках я мрію завжди про різне :
Бува журливе, а то й потішне.
Мрії здіймаються аж ген у небо.
Яка насолода, більш і не треба.
Як би чудово бути пташиною
Й вільно злетіти погожою дниною
В таємне безкрає те небо,
Що завжди так манить до себе.
Мрія за мрією далі кружляє.
Які перепони ? Їх зовсім немає.
Підхоплена хвилею вітру морського,
Вже лину у царство Нептуна старого.
Напоєна хмелем прибою,
У пригорщі сонця черпнувши,
Торкнувшись до шторму рукою,
Цілюще повітря вдихнувши,
Візьму ці дари я з собою,
З всією красою морською.
Й повернусь до рідного краю
Та нових думок пошукаю.
( 5.05.1978 )
МРII
© Copyright: Любовь Левицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108082402844
Свидетельство о публикации №108082402844
Рецензии