Спогади, як мрії, важкі й недосяжні,
То вони, як вітер, шаліють в думках,
То, неначе пави, горді і поважні,
Зиркають тривожно по усіх боках.
А згадати є що, прожито немало
І в своїй домівці, і на чужині.
Тих подій бувало всіляких чимало,
Іншим не присниться те і у вві сні.
Спогади, мов перли, їм ціни немає,
В пам'яті тримаю й зберігаю все.
І свою я долю думкою благаю -
Хай крізь все життя моє їх легко пронесе.
Сумне чи веселе, а бентежить душу,
І згадати треба, бо ятриться біль.
Та своє прожите пам'ятати мушу,
В цьому сенс минулого, в цьому його ціль.
Спогади
© Copyright: Любовь Левицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108082203202
Свидетельство о публикации №108082203202
Рецензии