Я дивлюся на мокре віконце :
Знову шибка сльозить дощем.
Чом же хмари закрили сонце,
Чом на серці тужливий щем ?
Мої сльози теж скапують тихо.
Хоч холодні, як дощ за вікном,
Обпікають вогнем, як на лихо,
Віддають гіркотою кругом.
Вітер дме і чомусь не стихає,
Зимно навіть деревам старим.
Гілка вишні прощально хитає
Ще останнім листочком живим.
Одна мить - і нестерпним болем
Вітер в душу удерся мою.
Знову там,немов лезом голим,
Так черкнув, ледь жива я стою.
І на шибці межі вже немає :
Дощ то мокрий чи сльози мої.
Навіть вітер про це не знає,
Хоч і творить жахіття свої.
(22.10.2006)
***
© Copyright: Любовь Левицкая, 2008
Свидетельство о публикации №108082202647
Свидетельство о публикации №108082202647
Рецензии