Як затремтить струна
та нажене сльозину -
гомоном Батьківщини
стане мені вона.
Кроком частую шлях,
в куряви смак ядучий,
сонце майструє з тучі
понаді мною дах.
Дихає в спину час -
миттю пробіг повз мене.
В битвах за крок шалених
тратив той час не раз.
Тратив і не жалів,
бо не зайшла потреба
серце нести від себе
там, де бракує слів.
Там, де німим німа
дивиться правда в очі,
схоче - не залоскоче,
виросте, мов стіна.
Як за стіною - страх -
крейдою на обличчі -
пише себе і кличе
щоби спинився шлях.
Крок - і землі нема, -
рай зустрічає співом,
плач залишаю зливам -
поки приспить зима.
Як затремтить струна,
та нажене сльозину -
пісня - дорога. Сину,
випий її до дна.
19 Серпня 2008
Свидетельство о публикации №108082000027
Там, де німим німа
дивиться правда в очі,
Крок - і землі нема.
Є тільки слово отче.
Леся Романчук 22.08.2008 15:57 Заявить о нарушении
Нічого - я ще напишу. Але ідея не була - виражати біль.
Доречі писалося під такт щось схожий на вальс...
Підкажи Ле` - що змінити? Бо я - нетямущий нинька.
Я завжди з вдячністю,
Л.Ю. :)
Юрий Лазирко 22.08.2008 20:11 Заявить о нарушении
Немає перед очима тексту, важко писати. Я скопіюю, тоді поясню, гаразд?
Леся Романчук 23.08.2008 00:14 Заявить о нарушении
вирве з очей сльозину, - вирве?
пісню про Батьківщину
вип`є любов до дна. - важке формулювання думки.
Кроком вгощаю (частую) шлях,
куряви смак у роті,
сонце несе в турботі - рима натягнута
понаді мною дах. - добре
Дихає в спину час -
той, що проліг повз мене.
В битвах за крок шалених
тратив його не раз. - що тратив? Крок? Битви за крок? Гмм...
Тратив і не жалів,
бо не зайшла потреба
серце нести від себе
там, де бракує слів.
Там, де німим німа
дивиться правда в очі,
схоче - не залоскоче,
виросте, мов стіна.
Як за стіною - страх -
крейдою на обличчі - гарно!
пише себе і кличе
щоби спинився шлях.
Крок - і землі нема, - клас!
рай зустрічає співом,
плач залишаю зливам -
аж не (поки) приспить зима.
Боляче - як струна
вирве з очей сльозину,
пісня - дорога сину. - я б тут переробила розділові знаки: пісня - дорога. Сину, випий її до дна.
-Випий її до дна. - Мені здається, так зрозуміліше.
Гарний вірш, Юрку. Доробити хіба дрібні детальки.
19 Серпня 2008
Леся Романчук 23.08.2008 00:21 Заявить о нарушении