Августинки...
Просонья волны. Муха в летней раме
Взбивает гладь стекла.
Уж, верно, полдень —
Печёт полоску шёлка на пижаме
И виснет ветром на дверной щеколде,
Замкнув навеки грех прошедшей ночи...
А луч,
как Вы,
мои милУет мочки.
** ** **
Наш август — в силе: меж желанных стад
томит без сна, от зоркой муки слепну —
до зорь в звенящей неге звездопад
купает полнолунный жаркий слепок.
Но
....... скоро уж, в лукавстве сентября,
сезон остуды подкрадётся к душам,
обдаст прохладой всё, что мучит зря,
и, как заклятье,
выпустит наружу...
01, 18.08.2008
Свидетельство о публикации №108081903914
В решті решт збулось собі самій пророцтво.
Мов віщий дзвін небесних чудо-сфер.
Так, зрада -гріх. Дражню її високородство
судьбу. Покаюсь потім. А тепер-
Від губ до губ безумний шепіт куриться,
сік плоті в плоть. Хвиля плечей, як зонт.
Осуд? То сміх! Огонь хіба лікується?
"Кохаю" й "Так", як свічок міліон.
Бездонна ніч. Тіло серпанка спОкою
розпластане все на тім*Ї Землі.
А серце світу у глибинах бЕзкраю
нам такт любові відбива в імлі.
Николай Супличенко 22.01.2025 09:37 Заявить о нарушении