У холоді мороку долі народжені,
Ми грішні усі до кінця.
І кожному хочеться Бога побачити,
Хоч віра давно помира.
Ми прагнем спасіння і душу вбиваєм,
Ми просимо чуда і кажем: «Брехня».
І кожен копає глибоку могилу,
Бо всім нам дорога одна.
Захоплююєм подих і далі читаємо
Комедію дивну старого Данте,
Але хоч на мить забути боїмся ми,
Що всіх нас Чистилище жде.
Хоч різні обличчя, та посмішки тіж,
Хоч очі не ті, але погляд один,
Бо світло в надії нам небом дано,
Та всі ми помрем у пітьмі.
Зневiра
© Copyright: Ольга Кель, 2008
Свидетельство о публикации №108081801404
Свидетельство о публикации №108081801404
Рецензии