Двi мови
Мiй рiдний батьку, ти пробач мені,
Що, материнськiй мовi перевагу
Вiддавши ніби, я на ній одній
Писала - на росiйськiй... Не зневага
Була у тім, а просто легковажнiсть,
У котрiй зараз чесно зiзнаюсь…
Давно в Росії я – чверть віку майже,
Та зараз здалеку до тебе я звернусь
На українськiй мовi – на твоїй,
На мовi Кобзаря… Ти пам’ятаєш:
Плетеш ти коси донечцi малiй
I вiршики Шевченка їй читаєш…
I соловейко там, i темний гай,
В долинi тихій явiр та калина…
Я не забула український край
І розповiм про гай зелений сину…
Я народилася в Росiї, тут мiй дiм,
Люблю Росiю, мов життя i Бога,
Та тiльки справа, батьку милий, в тiм,
Що я «вертаюсь до твого порога»…
Єдине серце – тiльки двi руки,
Любов єдина – тiльки двi країни.
Пишу листа тобi. Мої зiрки
Обидвi сяють: Русь i Україна.
2005
© Copyright: Валентина Яроцкая, 2008
Свидетельство о публикации №108081703194
Свидетельство о публикации №108081703194
Рецензии
Я тоже трохи розумию украиньску мову. А як же? Бабуля моя - хохлушка.
Кованов Александр Николаевич 19.02.2018 19:25 • Заявить о нарушении
Кованов Александр Николаевич 19.02.2018 19:25 • Заявить о нарушении
Так это такие родные друг другу языки-мовы...
Валентина Яроцкая 19.02.2018 21:52 Заявить о нарушении
Валентина Яроцкая 19.02.2018 21:52 Заявить о нарушении
На это произведение написано 28 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.