Друговi, який повернувся додому на день Пiонерii

Мені всеодно, що на півночі досі буяє зима,
і літо коротке не скоро повернеться знову,
що нас там з тобою, мій друже,сьогодні нема -
у інших світах ми чужу вислуховуєм мову.

Бо світ цей такий - ми нічого не можем змінить,
така наша доля циганська - торкати всі неба...
Тримаймося разом допоки триває ця мить,
що в безвість тікає назавжди від мене й від тебе.

Мені всеодно, що звела нас докупи країна, яку
ми й наші народи чомусь не рахуєм за сЕстру,
від неї залежим - й клянем свою долю гірку...
Мирімся з цим, брате, бо довго ще ношу цю нести.

Бо люди не винні, що правлять той бал наверху,
вони не здалися і мають у Бога надію...
Зірки не погасли на спільнім Чумацькім шляху,
і сонце одне ще приходить у кожну неділю...

Мені всеодно, що у тебе удома другІ звичаЇ,
що віра твоя признає лиш Ісу як пророка,
я їх поважаю, як ти поважаєш мої,
бо спільну вечерю ділили з тобою півроку.

Бо що нам ділити з тобою, мій друже, скажи –
ділились і будем ділитись ще хлібом-лавашем,
а сіль хай залишиться недругам там на межі
в північних сусідів, де долі зустрілися наші...

20-05-2007