спи, моя радосте...
ти ще не знаєш про сльози мої,
ти ще не бачиш, що сонце по той бік планети -
багряно-червоне...
вітер осінній гіллям тонким зашумів угорі...
ти ще не знаєш, що серце без тебе поволі холоне.
жовтень вже близько, а в тебе - розквітне весна:
з холоду в літо летітимуть наші птахи.
я проводжатиму сонячний захід,
а сліз вже нема - просто це впали дощі
на самотні байдужі дахи...
цей океан поміж нами - і нам не звести береги:
йду проти вітру, а він обпікає лице -
я не діждалась тебе і, напевне, замерзну з туги.
спи, моя радосте... ти ще не знаєш про це.
спи, моя радосте...
© Copyright: Мирослава Данканич, 2008
Свидетельство о публикации №108081201329
Свидетельство о публикации №108081201329
Рецензии